Долго тянул, потому что понимаю ещё человеческой мудростью, что многие сочтут за ересь. Но вера говорит, что нечего о том переживать - оставить заботу Богу. Ведь если не скажу, то не поступлю как и всегда считал нужным поступать и говорить как вера открывает понимание. Потому и в молчании можно быть не искренним, а это хуже любого обвинения.
И знаю, что те, кто ещё ходит за мудростью мира ещё не увидят и не поймут, но опять же, больше заботы чем сказать на мне нет.
В прощении есть и другая сторона, которая рождена слепотой человека, но имеет место. Особенно во время грядущих испытаний должно многих увести от пути погибели. И эта сторона - прощение Бога. По мудрости мира кто-то ухватится за логику и за камни, но не спешите.
Во многих живёт пусть и несправедливое, но обвинение Бога в том, что не вмешался, не помог, не услышал. Конечно, Бог поругаем не бывает и это говорит, что Он всегда прав. Но это вне человека, а в человеке очень даже бывает. Есть те, кто затаил обиду именно на Бога, а особенно в том, что допустил упасть в тяжкие грехи.
Но вот по притче о блудном сыне... Ведь отец мог при возвращении сына сказать: "Прости, что отдал тебе твою часть, хотя знал, что так случится и ты чуть не погиб". Так мог бы сказать, если бы у сына оставалась тень такой обиды. Хоть отец так сделал, но и по другому ведь не мог, потому что сын восстал бы на него и был бы врагом в одном дому с ним. Такой путь необходим был, чтобы возвратить смирение, а не утвердить в гордости как сатана укрепился. И главное, что не видим, а это то, что Отец не гордый. И если учит нас смирению - учит своему. Он смирился в Сыне своём со смертью среди возгласов позора. Так понимаем, что любовь смиренна как и апостол сказал.
Т.е. гордость в Царствии Бога - вообще не вопрос. И часто даже в мире можно видеть людей, которых Бог многократно смирял и которые много преуспели в мире и имеют в мире славу, и которые даже никак не среагируют хоть бы и публично их кто-то обозвал. Слишком дорого и больно непрощение да так, что у них добродетель в этом понимании чисто ведёт и не допускает и тени обиды. Может мир и судит иногда, что вот насколько наглые, что даже не обидеть...
Во время тяжких испытаний таким прощением надо очистить остатки неправды в себе, потому что дьявол их найдёт, как своё и на этом сыграет, чтобы воспалить гордость. Поэтому никак было не сказать.
Здесь не сказано того, что должно родится верой в цельном понимании, но надеюсь, что так случится. Доверяйте Богу не благодаря, а не взирая ни на что; да так, чтобы и о вас Иисус Отцу мог сказать, что такой веры ещё не видел на славу Бога и к спасению многих.
Доверие Богу,
Царствие Божие
Придет Царствие Божие не приметным образом, и не скажут: вот, оно здесь, или: вот, там. Ибо вот, Царствие Божие внутрь вас есть. e-mail автора:dvrbg@mail.ru сайт автора:личная страница
Прочитано 3846 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.